british american tobacco ukraine - Історія тютюну в Україні



Mahorka

За деякими свідченнями, на території України тютюн з’явився на початку XVII століття. Але окремі дослідження свідчать про те, що українцям ця рослина була відома задовго до відкриття Америки Колумбом. Козаки завезли її з Азії, і навіть сьогодні в далеких селах та хуторах часом зустрічається тютюн-самосад, нащадок тих часів.
 

Існує безліч історичних свідчень того, що саме козаки почали поширювати тютюн у Східній Європі. Їхні люльки були найрізноманітнішими: від скромних маленьких «носогрійок» до справжніх витворів мистецтва – «обчеських» люльок, прикрашених коштовностями.
 
Роком започаткування вітчизняного промислового тютюнництва вважають 1604 рік, місцем – Ромни. В Україні традиційно вирощували переважно великолисті цигаркові та сигарні тютюни. Найбільш поширені сорти – Гостролист, Собольницький, Американ, Дюбек, Переможець, Переволочанець.
 
1633 року польський король Владислав IV подарував місту Переяславлю привілей на звільнення торгівлі тютюном від мита. А з 1697-го долею тютюну почав опікуватися цар Петро І. З огляду на збільшення споживання тютюну він скасував у Росії заборону курити і вжив заходів до поліпшення українського тютюну, виписуючи з-за кордону тютюнове насіння та запрошуючи іноземних майстрів. Так до України потрапили перші сорти з Вірджинії.

Першу в Російській імперії «тютюнову мануфактуру» за наказом Петра I було збудовано 1716 року в Охтирці, що розташована на території сучасної Харківської області. Підприємство проіснувало всього 20 років й було ліквідоване.

У другій половині XIX століття тютюнова промисловість набула швидкого розвитку. На початку XX століття створювалися численні акціонерні товариства, але довго існувати їм не судилося. Вже 1913 року було засноване монопольне об’єднання, під контроль якого підпало 75% виробництва цигарок у Росії. Всього в Україні 1913 року існувало 109 тютюново-махоркових підприємств, що виробили 3 млрд штук цигарок, 11,7 тис. т курильного тютюну і 87,9 тис. т махорки. Найбільші виробники були зосереджені на півдні (фабрика Попова в Одесі), в Криму (фабрика Месансуді у Феодосії) та на західноукраїнських землях (Винниківська, Заболотівська, Мукачівська фабрики). До найвідоміших у Російській імперії тютюнових фабрик належали підприємства братів Когенів у Києві, Герзона у Бердичеві.

У роки Другої світової війни виробничі потужності було евакуйовано на схід та північ СРСР, на їх базі створювали виробництва на Уралі, у Сибіру, а також розширювали підприємства в Середній Азії. На початок 1950-х зруйновані під час війни фабрики було відновлено на новій, сучаснішій, технічній базі. Вже 1962 року в УРСР було виготовлено 42,6 млрд штук (у 1940 році – 22,9 млрд) цигарок і сигарет, 19,5 тис. т тютюну, 5,6 тис. т махорки. На той час в Україні діяло 20 підприємств, одна половина з яких здійснювала первинну обробку тютюну, а друга випускала тютюново-махоркові вироби. Загалом з 1950-х по 1970-ті роки середня річна потужність тютюнових фабрик зросла з 2,9 до 7,9 млрд штук сигарет.

У 1990-х роках тютюнова галузь повторила долю всієї вітчизняної промисловості. Лібералізація економіки означала жорстку конкуренцію та відсутність державного замовлення. За цих умов деякі підприємства збанкрутували, деякі стали акціонерними товариствами і були приватизовані. Закономірно, що тоді ж таки значно скоротилися й площі тютюнових плантацій.


Cторінку оновлено: 11/07/2013 16:29:19 GMT